Часто доводиться стикатися з тим, що часом люди не розрізняють своє внутрішнє рішення і просто вибір на основі ситуативної оцінки. І те й інше називається рішенням, навіть слів спеціальних немає, щоб розрізняти ці принципово різні явища. І це біда, бо без такого розрізнення людині неможливо пояснити, чому не розв'язуються її проблеми особистості. Назвемо перше – рішенням на основі самовизначення, а друге – суб'єктивною реакцією.
Людині доводиться приймати життєві рішення або коли вона опиняється перед важливим вибором в житті – вибір професії, переїзд на нове місце, згода на особисті відносини з будь-ким, або ж коли стикається з внутрішніми суперечностями в душі, які не дають її спокійно жити. Якщо вона займається інтроспекцією, прислухається до себе, оцінює те, що відбувається і порівнює з бажаннями та сподіваннями, і на основі всього цього приймає рішення, то це зовсім не рішення, а всього лише суб'єктивна реакція, тобто дія, яка обумовлена суб'єктивною оцінкою ситуації. Як тільки хоч щось змінюється в цій ситуації, також змінюється її оцінка, яка викликає протилежний імпульс до дії. Протилежні суб'єктивні реакції гасять одна одну, і людина впадає у відчай від того що не здатна на що-небудь зважитися і розв'язати свої проблеми. Хоча весь цей час їй здається, що вона сама вільно приймає рішення на основі усвідомлення себе й оцінки ситуації, насправді це всього лише самообман, який призводить до того, що людина, врешті-решт, відчуває свою безпорадність.
Рішення на основі самовизначення – це не просто реакція на обставини, а самореалізація особистості. Адже особистість – це не просто сукупність психічних процесів, а самосвідомість, тобто усвідомлення своєї самості, як кажуть психологи, або сутності чи апріорного, як скажуть філософи. Однак звичайна людина відчуває це як причетність до чогось справжнього, що розкривається в її вчинках і наповнює відчуттям життя. Коли людина заново самовизначається у своєму рішенні, то розкриває той потенційний зміст своєї сутності, який міг ніколи не розкритися. У цьому випадку вона виявляє в собі інший апріорний зміст, який може повністю змінити її особистість.
З літератури, кіно або міфології можна багато навести прикладів, як людина перероджується як особистість, коли здійснює вчинок. Світла людина може перейти на темну сторону і відразу перетворитися на злочинця. Або ж, навпаки, хтось залишає своє розпусне життя і перетворюється в духовного подвижника. Особистість змінює не інтроспекція, не самоаналіз і не психологічні реакції на обставини, а тільки внутрішнє рішення, яке завжди має завершуватися у вчинку. Кожне таке рішення – це народження особистості заново.
Вчинок не обов'язково має відбуватися в зовнішньому світі, це може бути вчинок у внутрішньому житті людини, недоступному зовнішньому спостерігачу. Наприклад, якщо людина весь час чогось боялася і принципово вирішує не боятися цього. Зрозуміло, вона буде продовжувати стикатися з емоційною реакцією страху, але це вже не буде зачіпати її особистість, бо діяти вона буде тільки згідно зі своїм рішенням. Тому коли людина здійснює вчинок свого внутрішнього життя, ні страх, ні інші емоції не можуть викликати у неї сумніви. Якщо ж вона сумнівається, значить, вона обманула себе, думаючи, що прийняла рішення, а насправді просто відреагувала на ситуацію відповідно до своєї суб'єктивної оцінки.
Рішення на основі самовизначення може бути тільки усвідомленим, інакше це не рішення зовсім. Це означає, що людина приймає також всі наслідки свого рішення, включаючи ті, які вона не здатна передбачити. В цьому і полягає відповідальність за свій вчинок, а саме – в усвідомленості. Відповідальність дозволяє позбутися ілюзії, ніби ще можна змінити рішення. Ця ілюзія паралізує волю і підвішує людину в стані нерішучості й безпорадності перед своїми внутрішніми проблемами. Якщо рішення прийнято, навіть якщо це рішення внутрішнього життя, яке ніяк не виявилося зовні, припустимо, чогось не бояться або не соромитися, чогось добиватися тощо, його вже неможливо скасувати, бо воно вже змінило особистість. Можна лише прийняти нове рішення поверх того, яке вже прийнято. Здатність вільно діяти полягає якраз в цій здатності приймати нові рішення, а не перевирішити, що вже рішено.
Це принципово важливо для спілкування. Бувають такі принципові питання, коли важливо зрозуміти, як насправді людина ставиться до чогось. Вона може відверто і щиро говорити на основі того, що насправді відчуває і що думає, але це не має жодного значення, якщо це суб'єктивна реакція на власні переживання. Має значення тільки те, що говорить людина на основі свого внутрішнього рішення.
Слов'янськ, 2 червня 2021