УДК 316.613
Майстренко-Дудковська
Я. А.
магістрант
Луганського національного аграрного університету
maistrenko-dudkovska.yam@lgnau.edu.ua
Україна, м.
Старобільськ
Карпіцький
М.М.
д. філос.н.,
доцент, ст.. викладач Луганського
національного аграрного університету karpizky@gmail.com
Україна, м.
Старобільськ
САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ
АЗЕРКІНІВ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СИТУАЦІЇ
Стаття присвячена дослідженню самосвідомості таких
особистостей, які вбачають в собі нелюдську сутність або ідентифікують себе не
з людьми, а з іншими істотами. З кінця XX століття таких особистостей стали
називати азеркінами. В цей час азекріни стали утворювати спільноти й
перетворилися в помітне соціокультурне явище. У статті обґрунтовується, що
самоідентифікація азеркінів відбувається не на основі суспільних стереотипів, а
на основі індивідуального вільного самовизначення. Хоча азеркіни актуалізують
символи архаїчної свідомості, проте вони формують до цих символів індивідуалістичне
ставлення, яке протидіє процесу архаїзації. У зв'язку з цим доводиться, що
поширення феномена азеркінів демонструє формування нової світоглядної установки
в суспільній свідомості, відповідно до якої за кожною людиною визнається право
бути тим, ким вона сама себе вважає, і відрізнятися від інших, навіть якщо це
суперечить стереотипам суспільства.
Ключові слова: азеркіни, субкультура, самоідентифікація, міфологія,
реінкарнація, самовизначення, ідентичність
Постановка проблеми. В кінці XX – початку XXI
століття в суспільстві почало поширюватися нове явище: серед людей стали
з'являтися «іншорідні» з іншої, нелюдською самоідентифікацією. Наприклад,
теріантропи ідентифікуть себе з тими чи іншими тваринами. Вони розумніють себе
як розумного звіра замкненого в людському тілі [1, с. 25]. Поряд з цим
з'являються і ті, хто ідентифікує себе не тільки з тваринами, а й з
міфологічними персонажами – драконами [2], вампірами, феями тощо. З недавнього
часу узагальненим терміном для всіх, хто має нелюдську самоідентифікацію, став
використовуватися термін «азеркін». Тут він буде застосовуватися до всіх, хто
вважає себе не людиною, а іншою істотою. Термін «азеркін» почав зустрічатися в
другій половині 90-х років [3, с. 161] і тепер використовується в науковій
літературі. У цій статті ми будемо користуватися визначенням з книги «Польовий
путівник по азеркінам» авторки під псевдонімом «Lupa»: «Азеркин – людина, яка
вірить, що в нефізичному сенсі чи, значно рідше у фізичному, вона не повністю
людина. Це означає будь-кого, хто внутрішньо має стосунок до нелюдських видів
через душу, розум, тіло чи енергетичний резонанс, або хто вірить, що вміщує
таку істоту в своєму тілі/розумі» [1, с. 26]. Як показують численні
дослідження, азеркіни сприймають свою самоідентифікацію природно і не мають
почуття неповноцінності, дарма що не відповідають уявленням суспільства.
Відповідність певним суспільним нормам і уявленням завжди була умовою успішної
соціальної адаптації, а невідповідність – джерелом як зовнішніх, так і
внутрішніх конфліктів, що провокувало виникнення відчуття власної
неповноцінності. Однак попри відмови від людської самоідентифікації, азеркіни
не тільки не мають внутрішніх конфліктів з цього приводу, але здатні соціально
адаптуватися, хоча у зв'язку з цим у них можуть виникати певні проблеми. Отже,
виникає питання, яким чином характер самоідентифікації азеркінів пов'язаний з
трансформацією соціокультурної ситуації в цей час?
Методологічний підхід дослідження. Основними джерелами
дослідження азеркінів, по-перше, є архіви інтернету, в яких збереглися теми
спілкування і матеріали, якими обмінюються азеркіни, по-друге, інтерв'ю з
самими азеркінами – як ті, які провели інші дослідники і насамперед авторка
першого великого дослідження з цієї тематики «Польовий путівник по азеркінам»
під псевдонімом Lupa, так і ті які проводила Яна Майстренко-Дудковська,
співавтор цієї статті, на Сході України в 2019-2020 роках, і, по-третє,
дослідження інших вчених, таких як Керол М. Кьюсак, а серед
українських дослідників – Катерина Зоря.
Оскільки спосіб
самоідентифікації азеркінів суперечить тому, що традиційно в суспільстві завжди
вважалося нормальним, ця обставина провокує ставлення до азеркінів як до
соціально девіантного явища або навіть як до прояву психологічної або медичної
патології. Звичайно, прояв патології можуть зустрічатися серед представників
будь-яких спільнот, проте це не має бути основою пояснення складного
соціокультурного явища. Тому в основі методології дослідження азеркінів має
бути принцип неупередженості. Авторка книги «Польовий путівник по азеркінам»,
яка включає найповніше систематизоване зібрання польових досліджень, у зв'язку
з цим пише: «Насправді той, хто читає про азеркінів, може задуматися над питанням:
можливо, все це лише в наших головах? Бути нелюдьми в людському суспільстві –
такий концепт може бути трохи важким для визнання розумом, якщо ти новачок у
цьому. Такий тип мислення, як правило, веде до давньої міфології або психічного
божевілля, в будь-якому випадку, воно передбачає відрив від загального
сприйняття реальності. Однак ключ до розуміння полягає у відкритій свідомості.
Вивчаючи будь-яку субкультуру, важливо підходити до неї з культурною
об’єктивністю – судити про людей за їхніми власними стандартами, а не за вашими» [1, с. 23].
Мета статті. Виявити якою мірою самоідентифікація азеркінів
обумовлена сучасною соціокультурною ситуацією, а якою – особистим вільним
самовизначенням, і на підставі цього показати нові тенденції в сучасній
суспільній свідомості.
Виклад основного матеріалу. Розбіжності між людиною й
азеркіном першою чергою мають ментальний характер. Більшість азеркінів
сприймають себе духовними нелюдськими істотами, які живуть в людському тілі.
Різниця між азеркінами залежить від того, якої світоглядної концепції вони
дотримуються. При цьому можна виділити загальні риси для всіх азеркінів.
1. Спогади. Азеркіни
сприймають себе як прибульців і тому можуть пам'ятати себе в іншій нелюдській
формі в минулому житті або в іншому світі. Для здобуття доступу до спогадів про
себе в іншому житті та в іншому тілі деякі азеркіни можуть практикувати техніки
зміни свідомості або встановлювати зв'язок з певними духами.
2. Почуття тіла. Азеркіни
можуть мати внутрішньотілесні, навіть тактильні відчуття свого іншого тіла,
відчувати його частини, яких немає в людському тілі. Це можна порівняти з
фантомними відчуттями в тілі. Наприклад, людина, яка втратила руку, може
відчувати фантомний біль у відсутній кінцівці. Подібним чином азеркін може
відчувати фантомні крила, хвости тощо. Коли він не зосереджений на своєму
реальному тілі, його відчуття повертається до фантомного нелюдського образу.
3. Інстинкти. Часом в
азеркінів починають проявлятися незвичайні, і навіть нелюдські рефлекси, які
обумовлені їхніми зміненими спогадами й тілесними відчуттями. Наприклад, хтось
може намагатися не зачепити крилами інших людей, хтось відчуває жагучий потяг
до нелюдських сутностей, а хтось намагається видихнути вогонь. Подібні
особливості проявляються практично у всіх, і навколишні люди зазвичай їх
сприймають як особисті примхи.
Азеркіни зовні схожі на
людей, вони народилися як люди, визнають, що їхнє тіло виглядає як людське. При
цьому хтось може стверджувати, що в його роду є ельфи, і що його тіло насправді
відрізняються від людського. Він може повністю ідентифікувати себе з ельфом,
щиро стверджувати, що ельф – це його справжнє «я», його особистість. При цьому
він не прикидається, для нього це – реальність, а не гра.
Багато азеркінів кажуть,
що їхні уявлення про себе – приватне духовне переконання. Кожен азеркін формує
власне уявлення про те, чому він інший, і тільки він сам може зрозуміти, хто
він є. Нерідко він говорить, що його дух – не людина, або що в минулому житті
він був не людиною. Віра в реінкарнацію і минулі життя характерна для багатьох
азеркінів. Деякі з них обґрунтовують свою нелюдську природу духовними
причинами. Однак ці переконання не можна вважати релігією. Азеркін може
сповідувати будь-яку релігію, і багато з них сповідують неоязичництво. Однак в
азеркінів нема потреби слідувати за релігією, щоб говорити, що вони інші.
В ході дослідження у 2019-2020
роках Я. А. Майстренко-Дудковська проводила бесіди з респондентами,
які усвідомлювали себе як азеркіни. У ході інтерв'ю були висловлені такі думки
про свою нелюдську природу і втілення в людській подобі.
Респондент «Ельф»
(Краматорськ): «Моя душа була спеціально створена для певних видів істот, але
втілилася як людина. Для цього є низка ймовірних причин: можливо, мій вигляд
більше не існує, або мене затягла сюди якась містична сила, або, може бути, я
просто вирішив, що хочу змінити обставу» [з інтерв'ю 17 травня 2019]. Це
найвідоміша теорія, особливо поширена серед ельфів, драконів та інших
«міфологічних» істот, які часто заявляють, що їхній вид був знищений тим чи
іншим способом.
Респондент «Метаморф»
(Костянтинівка): «Я втілювався багато разів в різних істот. Я робив це так
багато разів, що моя душа "звикла до цього вигляду", але я не був
людиною досить довго, щоб моя душа могла до цього звикнути. Якщо я продовжу
повертатися як людина, то рано чи пізно стану втілюватися людиною» [з інтерв'ю 19 травня 2019].
Ця теорія зазвичай застосовується для пояснення гібридних родичів, які,
можливо, багато разів жили як кілька істот, але також популярна серед тих, хто
не вірить в те, що душа має якийсь конкретний вигляд.
Респондент «Сельфіда» (Слов'янськ):
«Божество спеціально змусило мене мати нелюдську душу, але жити як людина» [з інтерв'ю 23 червня 2019].
Це не дуже відома теорія, але вона поширена серед християн, а також серед тих,
хто не вірить в реінкарнацію.
Респондент
«Кішка-перевертень» (Торецьк): «У мене є потужний зв'язок з певною тотемною
твариною. Зв'язок став настільки сильним, що я фактично є цією твариною» [з інтерв'ю 15 серпня 2019].
Респондент «Темний ельф» (Бахмут):
«Десь у моєму родоводі є нелюди, тобто я фізично і генетично не людина. До
приходу європейців корінні американці часто заявляли, що в їхньому родоводі є
певні тварини (ведмеді, вовки тощо). Однак в наші дні ті, хто заявляє про
нелюдську генетику, зазвичай стикаються зі скептицизмом, оскільки жодне таке
твердження ніколи не було науково підтверджене» [з інтерв'ю 29 серпня 2019].
Пробудження. Мірою того, як азеркіни замислюються над своєю
природою, у них формується власна онтологія світу. Наприклад, що ми живемо у
світі, який складається з безлічі шарів сновидінь. Вони знаходять цьому
підтвердження у концепції про те, що весь всесвіт – ілюзія або ж певний стан
свідомості, яка досить поширена в історії культури й філософії. Відповідно до
цього усвідомлення своєї нелюдської природи азеркін розуміє як пробудження в
одному з незліченних шарів сновидінь, завдяки чому він згадує себе в іншому
житті, коли він був самим собою.
Термін «пробудження»
застосовується в деяких духовних практиках для позначення переходу до нової
системи світосприйняття або нового стану свідомості. У розумінні азеркіна
«пробудження» означає момент усвідомлення того, що він як людина не є виключно
людиною. При пробудженні азеркін по-новому оцінює своє життя, і іноді це буває
страшно. Він усвідомлює, що з якоїсь причини більше не відчуває (а, можливо, ніколи
і не відчував) себе повністю людиною. При цьому відкривається новий рівень
свідомості з новими зразками мислення, новими структурами переконань або новими
спогадами. Для одних «пробудження» до нового життя відбувається швидко і вони
миттєво прозрівають, хто вони насправді. Для інших, і таких більшість,
пробудження – це довгий процес, який може розтягнутися на роки.
Пробудження – це
усвідомлення своєї справжньої природи, вищої мети в житті. У пробудженні
відбувається нове самовизначення особистості, яке відкриває інші шляхи
самореалізації. Прокинутися може будь-хто і в будь-якому віці. Цьому можуть
сприяти якісь особливі події або спілкування з людьми, які вже прокинулися.
Іноді до пробудження підштовхують важкі потрясіння, сильний стрес, досвід
клінічної смерті або ж смерть близьких. Хтось проходить етапи пробудження
поступово і без потрясінь, а для деяких цей процес шоково швидкий. Також є й
такі, хто народився і виріс в родині пробуджених, тому їм не обов'язково
проходити етапи пробудження, бо цей досвід вони мають з дитинства.
При пробудженні азеркін
може засумніватися у своєму розумі. Адже в його соціальному оточенні
вважається, що ельфів, фей, ангелів, драконів та іншого не існує, і попри це
раптом він усвідомлює, що є одним з цих істот. Часом це викликає шок або сильне
потрясіння. При цьому пробудження можуть супроводжувати спалахи містичної
інтуїції, яскраві сновидіння, ефект дежавю тощо. Деякі азеркіни відчувають тугу
і пристрасне прагнення повернутися «додому», туди, звідки прийшла їхня душа. З
таким почуттям часом важко жити, оскільки й сім'я, і друзі сприймаються як
чужі. Це характерно для тих, хто відчуває себе прибульцем, пам'ятає минулі
реінкарнації або має духовний зв'язок зі своєю «спорідненістю», особливо, якщо
світ його предків – це не наша Земля, а інший світ.
Уявлення і переконання, які характерні для азеркінів. Азеркін, як його визначає
Катерина Зоря, це істота, яка «за своєю природою має зв'язок з іншими світами.
"Вроджена" властивість в соціальному плані служить деяким захистом
від внутрішнього скептицизму колег (який значно важливіший, ніж скептицизм
зовнішній)» [3 с. 162]. Тому для азеркіна так важлива переконаність у
своїй природі, бо це дозволяє йому впевнено себе почувати в суспільстві, яке не
приймає його самоідентифікацію.
Характеризуючи типи
азеркінів, можна користуватися класифікацією авторки книги «Польовий путівник
по азеркінам», яка дає докладний опис теріантропів [1, с. 111-132], ельфів
і фей [1, с. 133-154], драконів, грифонів та інших міфологічних істот [1, с. 155
-174] тощо. Окремо вона виділяє такі види, як вампіри, ангели, демони, кіцуне –
дев'ятихвості лисиці-перевертні з далекосхідної міфології, мультіпліви
(Multiples) – ті, хто має в собі багато різних сутностей або особистостей, які
генетично не пов'язані з його тілом, вселенці (Walk-ins) – ті, хто вселяється,
тобто приєднався до тіла вже після народження, Otakukin / Mediakin – ті, хто
ототожнює себе з видами істот або героями з аніме, манги, а також книг, фільмів і відеоігор у жанрі фентезі. При цьому вони
можуть вважати, що сучасна масова культура пропонує інтерпретацію старої
міфології про те, що було насправді.
Поряд з цим можна
зустріти особливих азеркінів, які не знають нікого, хто відповідав би їх виду.
Не виключено, що їм ще належить зустріти свій вид, можливо, у фольклорі,
міфології або художній літературі, а може бути їх природа пов'язана з чимось
невідомим, про що ніколи раніше ніхто не чув.
Багато азеркінів вважають
себе не людьми по духу, але людьми по тілу, в якому втілилися. Це пояснюється
реінкарнацією або перебуванням іншої сутності в тілі людини. Деякі з них навіть
біологічно відносять себе до представників нелюдського виду або до його
нащадків.
Хтось з азеркінів
пам'ятає, що був не людиною в минулому житті й народився як людина тільки цього
разу. Вони усвідомлюють, що їхнє тіло є точно людським, їх батьки та сім'ї – звичайні
люди, проте у них є спогади й відчуття того, що вони хтось ще. Це досить сильно
впливає на їхній спосіб мислення й усвідомлення себе тут і зараз, коли вони
ідентифікують себе як нелюдську істоту. Є такі, хто відчуває, що перероджувався
в різних життях в безлічі різних видів, хоча, як правило, все одно виділяється
якийсь певний вид як найближчий по суті.
Існує уявлення і про те,
що душі деяких людей йдуть, коли вони поранені, вмирають, і можуть бути
заміненими духом, який скористався такою можливістю. В цьому випадку тіло не
вмерло, хоча перша душа так і не повернулася. Іноді обидві душі залишаються в
тілі.
К. Зоря зазначає, що в
середовищі азеркінів «дуже поширені так звані вселенці, тобто комбіновані
особистості. Саме слово швидше за все виникло на перетині оккультури й
неформальних субкультур. Людина з вселенцем – це людина, яка вважає, що в її
тілі живе не тільки буденна особистість, а й інша істота з власною волею і
цілями» [3, с. 162]. Також вона зазначає, що вампір в розумінні азеркінів
«харчуються не кров'ю, а "енергією", тобто мається на увазі збірна
назва загального самопочуття і можливості дії у людини» [3 с. 162]. Втім,
таке уявлення про вампірів характерно не тільки для азеркінів, а й для інших
людей, включаючи й представників наукової спільноти. Прикладом тому може
служити есе Юлії Філь «Вампіризм і яка йому альтернатива» [4].
Також К. Зоря окремо
згадує «перевертнів»: «Це поняття теж багатозначне: означає сприйняття себе як тварини
в людському тілі, або просто тісний зв'язок з будь-яким тотемом, що дозволяє
"обертатися", принаймні, астральний (тобто приймати уявний образ
тваринного й отримувати тим самим певні переваги)» [3, с. 163].
З одного боку ми
спостерігаємо, що формуються принципово нові способи самоідентифікації в
абсолютно нових образах, які сформувалися зовсім недавно. На підставі цього
можна припустити, що формується нова тенденція в суспільній свідомості,
протилежна тенденції на архаїзацію. З іншого боку, самоідентифікація з перевертнями,
навпаки, актуалізуює архаїчні уявлення, пов'язані з тотемізмом. У зв'язку з цим
виникає питання: чи поширення феномена азеркінів свідчить про архаїзацію
свідомості або ж навпаки, про появу тенденцій, яка протидіє її архаїзації?
Однак було б помилкою
шукати відповідь на це питання на підставі того, як в архаїчній свідомості
функціонують образи, з якими ідентифікують себе азеркіни. Для розуміння важливо
не стільки саме архаїчний зміст образу, скільки ставлення до нього: чи
супроводжується самоідентифікація людини підміною її індивідуальної позиції
колективістською під впливом роду, племені, нації, держави, або ж, навпаки, її
самоідентифікація є її внутрішнім особистісним самовизначенням. Щоб відповісти
на це питання, потрібно докладніше зупинитися на тому, як азеркіни сприймають
себе, свою природу і своє життя в суспільстві, яке не визнає їхню
самоідентифікацію.
Суб'єктивне сприйняття власної інакшості в азеркінів. Деякі азеркіни часто
замислюються про те, чи в порядку їх розум, адже суспільні уявлення дуже
відрізняються від їхніх переконань. Однак якщо азеркін здатен критично
оцінювати свій стан і при цьому жити як нормальна, продуктивна доросла людина,
то які тоді можуть бути підстави сумніватися в його психічному здоров'ї? Якщо
людина, яка вважає себе драконом, ельфом або інопланетянином, може виконувати свої
робочі обов'язки, у неї є будинок, друзі, сім'я, то навколишніх не повинно
хвилювати, ким вона при цьому себе вважає. Багато людей після усвідомлення себе
іншою істотою починають ліпше розуміти себе, їхнє життя стає більш стабільним.
Дуже часто лише після прийняття себе і своєї природи азеркін починає розуміти у
себе те, що раніше здавалося безглуздим. Якщо самоідентифікація з іншою
природою допомагає людині залишитися в гармонії з собою, то можливо, до цього
слід ставитися як до одного зі шляхів самореалізації особистості.
Однак іноді бувають
помилки в ідентифікації себе з будь-яким видом. Наприклад, азеркін вирішив, що
він демон, а насправді він виявився горгульєю. Оскільки ці види дуже схожі,
можна легко помилитися. Наприклад, єдиноріг, усвідомивши, що у нього є не
тільки ріг, але і крила, може виявитися пегасом. Або інший, який вважає себе
ельфом, раптово виявляє у себе крила і розуміє, що він ангел.
Можливо, що хтось не
зумів розібратися в тому, що є природа Іншого, і помилково відносить себе до
азеркінів, а насправді у нього може бути множинна особистість або інше психічне
захворювання. Завжди є ймовірність, що людині щось здалося, і вона вирішила, що
вона азеркін, а насправді вона просто помилилася. Можливо, цьому є якесь інше
пояснення, яке не належить до природи Іншого.
Коли азеркін
пробуджується, у нього можуть проявлятися симптоми схожі на розлад психіки,
однак іноді це може насправді виявитися початком психічного захворювання.
Кожному доводиться самостійно розбиратися, коли це прояв природи Іншого, а коли
справжнє захворювання, з яким слід звернутися до фахівців. Це складна ситуація,
в якій потрібна відповідальність і критичний погляд на себе. На жаль не можна
назвати надійних критеріїв, які дозволяють визначити, чи дійсно людина є
азеркіном.
Як правило, у справжніх
азеркінів після прийняття себе всі такі психологічні проблеми розв'язуються, і
вони сприймають себе не людиною цілком природно. Однак сама наявність сумнівів
під час усвідомлення і прийняття себе вказує на те, що ми стикаємося з новим
феноменом. Якби феномен азеркінів був би наслідком актуалізації архаїчної
свідомості, то разом з цим були б задані критерії оцінки цього феномена з
позиції архаїчної свідомості. Однак у свідомості азеркіна ми, навпаки,
спостерігаємо індивідуалізацію досвіду самоідентифікації, що породжує пов'язані
з цим внутрішні суперечності й психологічні труднощі.
Як стверджує К. Кьюсак:
«Формування ідентичності стало принциповим духовним проєктом сучасних індивідів
і поява нових духовних спільнот та ідентичностей як результат попкультури не
дивний, оскільки вимоги інституційних релігій, сімейних очікувань і традиційних
джерел самоідентифікації зникають з середини двадцятого століття» [5, с. 44].
З його позицією можна погодитися, однак потрібно особливо підкреслити, що
формування ідентичності, про яку він говорить, має індивідуальний вектор, який
протилежний колективістському вектору формування ідентичності в архаїчній
свідомості.
Феномен спогадів минулих життів у азеркінів. Люди, які говорять, що
пам'ятають минулі життя, зустрічаються всюди, незалежно від того, чи відповідає
це уявлення культурним і релігійним уявленням суспільства, чи ні. Іноді під
спогадами розуміють лише розмиті асоціації, викликані нібито раніше знайомими
тими чи іншими подіями або речами. Іноді – певні образи, які не пов'язані з
нинішнім життям, раптом спливають у спогадах або приходять у снах. Однак, як
зазначає К. Зоря, серед азеркінів поширені «випадки згадування "минулих
життів", які відносяться не до нашого світу, а до фантастичних світів» [3,
с. 161], такими як світ Гарі Поттера або Земномор'я. На відміну від
галюцинацій такі спогади містять сюжет і логічну хронологію до такої міри, що
часом здається, що вони не відрізняються від спогадів реального життя.
Азеркіни можуть згадувати
щось з іншого світу, що неможливо за законами фізики, можуть пам'ятати себе в
іншому образі, не схожому на звичайну людину, наприклад, з різноколірним
волоссям, червоними очима, іклами, кігтями, крилами, зростом вище двох метрів
тощо, або ж свої надздібності, наприклад, володіння магією, здатністю літати
або дихати під водою. Також вони можуть нагадувати такі місця, яких просто
немає на Землі, наприклад, села в кронах дерев, фантастичні підземні печери або
місто в небесах, можуть згадувати тварин, які давно вимерли або яких ніколи не
було. Мимоволі тут пригадується «рукопис Войнича» [6] – загадковий манускрипт
XV століття невідомою мовою з описом рослин, яких ніколи не існувало в нашому
світі. Цей манускрипт показує, що явища, подібні незвичайним спогадами
азеркінів, могли зустрічатися і в минулому.
Спогади про інше життя
можуть бути не тільки приємними, а й дуже болючими. Через це вони можуть
придушувати або проявлятися як кошмар і навіть викликати стресові розлади й
впливати на фізичний стан тіла, наприклад, викликати спазми, головні болі,
судоми, швидке серцебиття тощо. Такого роду спогади пов'язані з подіями, які
травмують, викликають сильні емоції. Наприклад, людина пам'ятає, що померла
насильницькою смертю або довго помирала внаслідок важкої хвороби. Це може бути
дуже жорстока смерть на війні, спогади про смерть близьких і друзів або про те,
як вона сама брала участь у вбивствах інших. Людина може згадати, як їй
відірвало частини тіла, як вона стікала кров'ю тощо. Після таких спогадів
можуть з'явитися симптоми посттравматичного стресового розладу, як якби з
людиною все це відбувалося насправді. Наприклад, дуже реалістичний спогад про
зґвалтування може викликати невротичний страх перед зґвалтуванням, хоча в
реальному житті нічого подібного не було. Щодо таких спогадів можуть діяти ті ж
самі захисні механізми психіки, які запускаються при травмуючи спогадах про
реальні події власного життя.
Слід зазначити, що далеко
не у всіх азеркінів є спогади про минулі життя, деякі з них взагалі не визнають
реінкарнацію або вважають своє життя першим втіленням. В цьому випадку азеркін
самовизначається до життя інакше, вважаючи, що не важливо, хто ти був в
минулому, важливо, хто ти зараз в цій реальності. Бо природа іншого в азеркіні
проявляється тут і зараз, і визначає його нинішнє життя.
Теорії про те, чому азеркіни зараз на Землі. Цілком зрозуміло, що
азеркіни намагаються якось пояснити своє існування, і найпростішим і зрозумілим
поясненням є те, що вони жили раніше в іншому світі або в минулому житті. Деякі
азеркіни вважають, що самі вибрали своє перебування на Землі, а іноді, що цей
вибір хтось з якоюсь метою зробив за них. Мета цього вибору в тому, щоб знайти
певний досвід, і для цього вони покликані потрапити в якесь місце чи спільноту,
з кимось зустрітися. Перебування на Землі – це чергове життя на шляху
проходження до якоїсь своєї мети, щоб чогось навчитися і рухатися далі. У
багатьох азеркінів спостерігається ностальгія за іншим світом, де їх дім, однак
вони вважають, що прийшли на Землю не випадково і повинні слідувати своєму
призначенню. Деякі вважають Землю своїм домом, найчастіше це людиноподібні
азеркіни, або ті, які близькі до істот і божеств з міфології нашого світу. Для
деяких Земля всім схожа на їхній дім, крім людської культури. У цьому випадку
вони сприймають Землю як іншу версію їх світу з паралельного всесвіту.
Іноді зустрічаються і
песимістичні погляди, близькі до гностицизму, наприклад, коли Земля
прирівнюється до Пекла. У цьому випадку вони вважають, що з якоїсь причини
відправлені сюди мучиться і дуже хочуть повернутися додому. Хтось вважає, що
його перемістили з однієї реальності в іншу. Деякі з азеркінов думають, що
послані на Землю для того, щоб спасти людей або пробудити людство. Є різні сценарії
спасіння Землі: хтось вважає, що володіє магією і може пробудити її на Землі,
хтось хоче прискорити вдосконалення людства, а хтось спонукати людей
використовувати магію і таким шляхом зробити Землю магічним світом. Деякі
азеркіни вірять, що настане велика духовна війна, в якій зіткнуться люди й
азеркіни. Наслідком цієї війни буде позбавлення світу від простих людей, і тоді
настане ера магічного розвитку.
Так, ми бачимо
відсутність у спільноті азеркінів будь-якої спільної концепції або системи
переконань. Більш того, вони цього не потребують, допускаючи будь-які
інтерпретації, які кожен пропонує згідно зі своїм особистим життєвим досвідом.
Азеркіни й суспільство. У більшості азеркінів життя таке
ж, як і в інших людей, за винятком того, що має стосунок до природи Іншого. У
сучасному суспільстві до переконань азеркінів ставляться по-різному: від
байдужого ставлення і недовіри й до агресивного неприйняття та звинувачень в психічній
ненормальності. Взаєморозуміння з боку інших людей азеркіни зустрічають рідко,
і тому у деяких виникають труднощі з соціальною адаптацією. Почасти це
пов'язано з особистими пріоритетами. «Там і тоді» – як вони називають місце,
звідки вони прийшли, для них набагато важливіше і цікавіше, ніж нинішнє життя
«тут і зараз». У зв'язку з цим деяким азеркінам важко пристосуватися до вимог
соціального життя, знайти роботу і завести друзів серед звичайних людей.
Важливе значення має і нерозуміння азеркінів у суспільстві, яке переходить в
негативне ставлення. Характеризуючи ставлення до них, Н. Г. Садикова
пише: «У дев'яності роки представники цієї субкультури були просто міськими
божевільними» [7, с. 120]. Негативне ставлення до них виявляється не
тільки в суспільстві, а й в науковому середовищі. Наприклад, І. М. Киштимова
та А. А. Чжен попереджають: «Видима універсальність субкультур, їх
множинність породжують у суб'єкта, який інтеріоризує культурно еклектичні
цінності й установки, ілюзію, пов'язану з існуванням в культурі. Але глобальне
нехтування цінностями камертонної культури небезпечне як для розвитку окремої
особистості, так і суспільства в цілому» [8, с. 76]. З такими забобонами
доводиться стикатися не тільки азеркінам, а й неупередженим дослідникам
азеркінів.
Проблеми взаємовідносин
із суспільством розв'язуються, якщо азеркіни перебувають в колі собі подібних
або ж просто неупереджених людей. Тому природним чином складаються спільноти
азеркінів, чому сприяє комунікація через Інтернет. Причому комунікація між
азеркінами розвивається не на основі будь-яких колективістських установок, а на
основі особистих відносин. «Дослідження американського вченого Ліна Скофілда
Кларка показує, що молоді люди більше захоплюються альтернативними релігіями й
духовними трендами, і що дружба – найсильніший індикатор того, наскільки
конкретна віра або практика може бути прийнята» [5, с. 43]. Однак у
повсякденному житті їм все одно потрібно ходити в школу, на роботу, в магазин,
платити за житло і підкорятися іншим вимогам суспільства.
Зрозуміло, що в
будь-якому суспільстві й в будь-яку епоху могли з'являтися люди, чия
самоідентифікація принципово відрізнялася від громадянської норми. Якщо
розглядати це явище на індивідуальному рівні, то йдеться про особистий конфлікт
азеркіна з суспільством і пов'язаним з цим внутрішніми психологічними
проблемами. Однак на початку XX століття феномен азеркінів перетворюється в
помітне соціокультурне явище, яке вказує на появу нових суспільних тенденцій і
трансформацію суспільства в цілому.
Нині феномен азеркінів
рівною мірою поширюється і на Заході, й на пострадянському просторі. Як
зазначає К. Кьюсак: «На заході XX століття роль інституційних релігій спадає, і
очевидний ріст ролі особистої духовності» [5, с. 40]. Формування нових
форм ідентичності на внутрішньому особистісному самовизначенні, а не під
впливом колективістських установок, закономірно призводить до появи нових форм
самоідентифікації аж до визнання себе іншою істотою. Однак соціальний контекст
на пострадянському просторі зовсім інший, що ставить під сумнів таку поступову
еволюцію від колективістських форм самоідентифікації до її індивідуальних форм.
У сучасній науковій
літературі найбільш поширеним поясненням виникнення нових субкультур є вказівка
на зниження значущості самоідентифікації з нацією, релігією або державою.
Поряд з цим також називають нові можливості комунікації, які дає Інтернет,
посилення секуляризму й індивідуалізму, розвиток індустрії розваг тощо. [9, с. 125].
Це правильно лише частково. Ми змушені констатувати, що з 90-х років на
пострадянському просторі, навпаки, відбувається архаїзація суспільної свідомості,
що в низці випадків призвело до встановлення авторитарних соціальних відносин.
Так в 90-х роках А. М. Сагалаєв говорив, що загальна архаїзація
культури неминуче приведе до встановлення диктатури в Росії. Ось з такими його
оцінками ситуації могли б погодитися і жителі інших країн пострадянського
простору: «Сфера етнічного знову виступає тим локусом, де відбувається процес
самоідентифікації особистості й суспільства. Старі стереотипи й міфи відіграють
важливу роль: міфологізація своєї історії йде повним ходом, бо при повній
невизначеності майбутнього і непривабливості сьогодення можна покладатися
тільки на минуле» [10, с. 9]. Причому характерною рисою архаїзації
свідомості є відчуття спільності або передумова домінування загального над
особистим.
Однак нові форми
самоідентифікації в суспільстві азеркінів, навпаки, заперечують почуття
спільності й виходять з передумови пріоритету індивідуального над загальним.
Отже, звертаючись до архаїчних міфологічних пластів суспільної свідомості,
азеркіни формують нове індивідуалістичне ставлення до них. Ця обставина
показує, що процеси в сучасній суспільній свідомості набагато складніші, ніж це
може здатися на перший погляд. З одного боку вони актуалізують архаїчні образи
й символи в контексті загальної архаїзації свідомості, з іншого боку формується
тенденція індивідуалізації сприйняття самих архаїчних символів і образів.
К. Зоря в низці статей [3;
11] розглянула феномен азеркінів в контексті зміни сприйняття магії на
пострадянському просторі. На її думку, в архаїчній свідомості магічна сила
знаходилася ззовні шляхом ініціації або прийняття в групу. Однак зараз ми
спостерігаємо процес індивідуалізації магічної свідомості, відповідно до якого
магічна сила починає розумітися як особиста сила людини: «на пострадянському просторі
магія переходить від архаїчної ідеї знання = сила = влада до ідеї сила >
знання і влади. На передній план виходить концепція особистої сили,
відповідальності за власні обставини (в тому числі й за те, як функціонує
Всесвіт навколо). Сухе знання не дає ні влади, ні сили; влада, яка успадкована
в результаті ініціації або прийняття в групу, не завжди відбивається як пряма
сила впливу на світ; але особиста сила сприймається як найпряміший шлях і до
знання, і до влади. Можливо передавати силу, і разом з нею – знання і владу.
Отже, бачимо зміщення щодо середньовічних і архаїчних народних елементів до
елементів модерну» [3 с. 165]. Як вважає К. Зоря, на формування нового
сприйняття магії вплинули два найважливіших поняття Карлоса Кастанеди: поняття
особистої сили й поняття наміру, тобто твердої спрямованості волі, яка
забезпечує магічну дію. Всі інші засоби, включаючи магічні ритуали, мають
допоміжний характер і не є обов'язковими [3, с. 154].
Так, магічне створення,
яке є архаїчним, в сучасних умовах індивідуалізується і звільняється від
архаїчного характеру. Подібний процес відбувається і щодо нових способів
самоідентифікації, що призвело до формування спільноти азеркінів.
Соціокультурна ситуація на пострадянському просторі не зумовлює поширення
феномена азеркінів, а лише задає поле можливостей. Кожна особистість може
по-різному реалізовувати ці можливості або згідно з загальною тенденцією
архаїзації свідомості, або всупереч їй. Вибір нової самоідентифікації, яка
суперечить нормам суспільства, має вільний характер і не визначений соціальними
факторами – це вільний вибір представників нового покоління. Згідно з цим
вибором формується нова світоглядна установка визнання за кожною людиною права
бути тим, ким вона сама себе вважає, і відрізнятися від інших, навіть якщо це
суперечить стереотипам суспільства. Однак формування такої світоглядної
установки відбувається в складній ситуації конфлікту з архаїчною свідомістю.
Можна припустити, що саме цей конфлікт буде визначати подальший характер
розвитку суспільства на пострадянському просторі.
Висновки. Вважати себе
не людиною для звичайних людей незвично, це викликає побоювання. Тому тут
можливі упередження, від яких слід відмовитися.
Насамперед феномен азеркінів – це
не релігія, тому що тут йдеться про прийняття себе як такого. Тут немає
церемоній посвяти, духовних лідерів, сакральних текстів, догм, культу і
загальних вірувань. Тут людина самовизначається, визначається щодо себе, а не
щодо вищого початку. Тому усвідомити себе азеркіном може будь-хто незалежно від
релігії й переконань. Це пов'язано з релігією не більше, ніж усвідомлення себе
чоловіком або жінкою. Також не можна вважати релігією і міфологічні пояснення
азеркінів власного походження, бо це універсальна властивість всіх людей
знаходити міфологічні пояснення дійсності, щоб її приймати. Це навіть не є
езотеричним знанням, бо тут немає таємниці, які можуть знати тільки посвячені.
Також цей феномен не є психічним
захворюванням. Звичайно, психічні патології можуть зустрічатися в будь-яких
спільнотах, в тому числі й серед азеркінів. Проте пояснювати їх природу
психопатологічними чинниками було б занадто довільним узагальненням. У цьому
дослідженні ми прагнули уникнути зведення складного явища до простих
пояснювальних принципів, бо це закриває саму можливість розуміння.
Феномен азеркінів – одна з форм
особистісної самореалізації. Людина сама в собі має зрозуміти те, чому ніхто збоку
не може навчити. Про це в колі азеркінів респондент «Перевертень» (Краматорськ)
сказав так: «Ніхто не може тобі сказати, що ти таке. Я не знаю. Я не ти. Я не
можу бути тобою, бути тим, ким ти був, і тим, ким ти міг би бути. Тільки ти
можеш це зробити» [з інтерв'ю 15 червня 2020]. Кожен йде своїм шляхом до набуття цілісності власної особистості, або, як
казав К. Г. Юнг – індивідуації. На цьому шляху людина приймає себе в
тому, що суспільством не визнається як реальність, і тим самим долає розкол
всередині себе.
Отже, сутність феномену азеркінів
полягає в альтернативному способі самоідентифікації, і тільки з такого
розуміння можна пояснити це явище. Раніше самоідентифікація людини багато в
чому визначалася її причетністю національній, релігійній, професійній, становій
або державній спільноті, і будь-яка самоідентифікація всупереч суспільним
стереотипам породжувала як зовнішній конфлікт людини з суспільством, так і
внутрішній конфлікт людини з самою собою, що призводило до почуття
неповноцінності й самозаперечення. Особливість цього традиційного способу
самоідентифікації полягає в тому, що людина шукає щось спільне в собі зі
сформованими стереотипами й ототожнюється з цим загальним. Це призводить до
втрати унікальних особистісних якостей, які не відповідають суспільним
стереотипам. Зараз простежується нова тенденція. Представники нового покоління
більшою чи меншою мірою починають звільнятися від цього старого способу
самоідентифікації й визнають у себе ті особистісні якості, якими вони
принципово відрізняються від усіх інших.
Хоча сам по собі феномен азеркіна
не новий, бо люди з незвичайною самоідентифікацією існували завжди, новим є
відкриті форми прояву і його широке поширення. Можна виділити певні соціальні
причини виникнення такого явища, проте так само можна виділити соціальні
причини, що сприяють архаїчній колективістській самоідентифікації. Отже, не
існує жодного соціального детермінізму, який би зумовив поширення феномена
азеркінів. У складних соціальних ситуаціях люди самі вільно роблять свій вибір,
який може бути різним. Кожне покоління заново самовизначається щодо панівних у
суспільстві тенденцій і формує нові тенденції. Поширення феномена азеркінів
вказує на вибір свободи самовизначення і прийняття іншого в тому, чим він
відрізняється, а не в тому, в чому він схожий. Це – нова тенденція, яка має
протилежну спрямованість щодо панівної тенденції архаїзації суспільства.
Література
1. Lupa. A
Field Guide to Otherkin. – Publisher: Immanion Press. – 312 p.
2. Трофимов Г. А. Образ дракона в современном молодежном творчестве
(на материале сообщества азеркинов) // Мировая классика и молодежная культура.
– 2014. – № 2. – С. 85-92.
3. Зоря Е. От заговора к ритуалу: краткий очерк
трансформации понятия "магия" на постсоветском пространстве //
Государство, религия, Церковь в России и за рубежом. – 2013. – Т. 31. – № 4. –
С. 144-167.
4. Філь Ю. Вампіризм і яка йому альтернатива // Читання мандрівника: сторінки
філософської есеїстики. – 02.05.2019. – URL: https://mandrivnyk1.blogspot.com/2019/05/blog-post_61.html (дата звернення 20.05.2021)
5. Cusack
C. M. Spirituality and self-realization as «Other-than-human»: The
Otherkin and Theriathropy communities // Fiction, Invention, and Hyper-reality:
From Popular Culture to Religion. – London and New York: Routledge. – 2017. –
P. 40–57.
6. Voynich Manuscript //
Beinecke Digital Collections. Yale University Beinecke Rare Book &
Manuscript Library. – Відскановані копії
сторінок манускрипту. – URL:
https://collections.library.yale.edu/catalog/2002046 (дата звернення 20.05.2021)
7. Садыкова Н. Т. Обзор молодежных субкультур в
современной России // Ценностные ориентации молодежи в условиях модернизации
современного общества. Материалы Всероссийской с международным участием
научно-практической конференции. – Горно-Алтайск: БИЦ ГАГУ, 2020. – С. 117-124.
8. Кыштымова И. М., Чжен А. А.
Психосемантика молодежной субкультуры и ее взаимосвязь с оценкой рекламных
образов // Психология в экономике и управлении. –2013. – № 1. – С. 74-81.
9. Федоровский П. П. «Иность», «драконность» и фурри в русскоязычном интернете:
многообразие современного «массового зооантропоморфизма» // Исторические типы человеческих
сообществ. Материалы I Всероссийской студенческой научной конференции. –
Казань: Грумант, 2020. – С. 125-131.
10. Сагалаев А. М. Архаичное миропонимание и
современный менталитет России (к постановке проблемы) // Вестник Томского
государственного университета. – 1999. – № 268. – С. 9-11.
11. Zorya Kateryna. Magic in the Post-Soviet Space: Definitions, Sources, Verbal Markers //
State, Religion and Church. – 2014. – № 1(2). – P. 29-59.
Maistrenko-Dudkovska Ya. A.
student of Lugansk National Agrarian University, maistrenko-dudkovska.yam@lgnau.edu.ua
Ukraine, Starobelsk
Karpitsky
N.N.
dr.
hab. of Philosophy, associate professor, senior teacher of Lugansk National
Agrarian University, karpizky@gmail.com
Ukraine, Starobelsk
SELF-IDENTIFICATION
OF OTHERKIN IN THE CONTEXT OF THE MODERN SOCIOCULTURAL SITUATION
The article is
devoted to the study of the self-awareness of such individuals who see an
inhuman essence in themselves or identify themselves not with the people but
with other creatures. Since the end of the 20th century, such personalities
have been called Otherkin. At present, the Otherkin have begun to form
communities and have become a noticeable sociocultural phenomenon. The article
substantiates that self-identification of Otherkin occurs not on the basis of
social stereotypes, but on the basis of individual free self-determination.
Otherkin the Otherkin actualize the symbols of archaic consciousness, they
nevertheless form an individualistic attitude towards these symbols, which
counteracts the process of archaization. In this regard, it is proved that the
spread of the Otherkin phenomenon demonstrates the formation of a new
ideological attitude in the public consciousness, according to which every
person is recognized as those who has the right to be who he considers himself
to be and to be different from others, even if this contradicts the prevailing
stereotypes of society.
Keywords: Otherkin, subculture, self-identification,
mythology, reincarnation, self-determination, identity