неділя, 30 жовтня 2022 р.

Юлія Філь. Індійський досвід Мірчі Еліаде і «Майтреї» (Eliade M. Majtreji. Warszawa: Czytelnik, 1988.)

Eliade M. Majtreji. Warszawa: Czytelnik, 1988.


Звісно, назвати Мірчу Еліаде (1907 — 1986) індологом — це однаково, що намагатися океан помістили в склянку води. Безперечно, він був індологом, але його захоплення Індією було лише однією з багатьох граней його особистості. І саме особистості. Не соціальної ролі науковця й публічного інтелектуала, а самого його єства. Як пише польська дослідниця Ірена Герасимович, «Еліаде культивував потребу сильних індивідуальних переживань, як наступних етапів пізнання й самопізнання, які наближають до Суті». Саме тому його інтерес до Індії був не лише інтелектуальним, а й онтологічним. Йому мало було прочитати про Індію, йому треба було її пережити. Саме тому 1928 року він опинився в Калькутті, щоби вчитися індійській філософії та санскриту в класика досліджень історії індійської філософії Сурендранатха Дасґупти. Саме Дасґупта посприяв тому, щоб Еліаде здобув стипендію на навчання від мільярдера й мецената раджі Маніндри Чандри Нанді (1860 — 1929). Дім Дасґупти став центром всестороннього пізнання Індії, включно з інтимним, адже там жила Майтреї, бенгальська поетка, дочка господаря маєтку, героїня найвідомішої його одноіменної повісті.

«Я поїхав до Індії, щоби позбутися відчуття, що я — провінціал-іноземець, який знайомий лише з філософією Заходу. Ніколи не вважав, що мислення почалося від Сократа. Хотів досягнути найглибших коренів людської думки. Після трьох років студій санскриту й досліджень у гімалайських ашрамах, зрозумів, що та культура, що виражена санскритом, не вичерпує світу цінностей Індії. Зацікавився тоді значеннями символів доарійських народів Індії. Відкрив справжню Азію, ще з часів доіндоєвропейських. Азію аграрну, з її фольклорною культурою. Там, у Бенгалії, переконався, якою мірою пізнання джерел азійським може допомогти в розумінні фольклору Румунії чи південно-східної Європи. Так я повернувся до передісторії народу ромунського. Коли покидав Індію, мав враження, що закінчилася якась фаза: я досягнув зрілості» — так Еліаде описував свій досвід в одному з інтерв’ю. Якнайкраще цей його метод безпосереднього осягання іншої культури втілений у його художній творчості, яка є відверто автобіографічною й навіть не намагається приховати це. Особливо це помітно в індійському циклі. У повісті «Ізабель і води диявола» головний герой — це молодий румун, що вчиться в Калькутті й навіть мешкає за тією ж адресою, що й сам Еліаде. Індійські повісті Еліаде є безпосереднім відбиттям тієї інтелектуальної лихоманки, у якій Еліаде пізнавав СВОЮ Індію.

«Хотів би скільки речей зробити одночасно! Перечитати всі книги в бібліотеці Дасґупти, переспати зі всіма дівчатами з Ріпон стріт, конкурувати з усіма хлопцями мого віку — і йти вперед без жодних спогадів та адрес». Еліаде трохи непокоїло те, що часом він відчуває потребу пережити «низовий досвід», який його опускає і входить у суперечність із прагненням до досконалості. Однак, одночасно він стверджує, що це «рятує ретельно виважене життя від схем, від небезпеки закостеніння, яким часто грішать загальноприйняті ідеали». Письменництво для Еліаде також було формою «дозволеного гріха» — «У літературі сильніше, ніж в інших видах мистецтва відчувається бунт проти історичного часу, прагнення осягнення інших часових ритмів, ніж тих, у яких нам доводиться жити і працювати» — говорив релігієзнавець.


Повість «Майтреї» (1933) — це повість про кохання, але не про те, яке має бути найвищою ціллю в житті, а лише про те, яке є одним із досвідів науковця, для якого життя — це постійна інтелектуальна пригода. Майтреї та її світ — це для нього один із найбільш інтимних форм пізнання Індії.

Дочка Дасґупти, мати двох синів, лише в сімдесятих роках уперше прочитала повість про себе й той досвід настільки вивів її із рівноваги, що вона вирішила полетіти до Чикаго, де тоді вже працював Еліаде, щоби побачитися зі своїм колишнім «приятелем». Повернувшись до рідної Бенгалії у 1974 році, Майтреї Деві написала повість-відповідь «Це не вмирає», яку невдовзі переклала англійською, і яка стала бестселером. А в мене зараз є шанс доторкнутися не лише до Індії Еліаде, а до польскої Індії Еліаде.