Всі звичайно чули за такий жанр мистецтва як аніме. Я маю на увазі не дитячі серіали на зразок серіала «Покемон», а шедеври , наприклад «Привид в обладунках». Це унікальне за своєю формою і смислом творіння, ідеї якого використовувалися в культовому фільмі «Матриця». Більшість людей цінять аніме від славнозвісного Хаяо Міядзакі: «Віднесені привидами», «Вітер посилюється», «Принцеса Мононоке». Шедевр, який я буду розглядати за сюжетом схожий на фільм «Тихоокеанський рубіж», але фільмам про роботів далеко до Євангеліона.
В 90- х роках вийшов серіал «Євангеліон» і повнометражний фільм «Кінець Євангеліона». Задумувався серіал як проект, який виведе його автора Хідеакі Анно з глибокої депресії. Аніме незважаючи на яскраві фарби наповнене геть не дитячою, а екзистенціальною атмосферою, такою як творчість: Франца Кафки, Жан-Поля Сартра, Альбера Камю. Герої з Євангеліона схожі на персонажів Достоєвського: Радіона Роскольнікова, Івана Карамазова, Олексія Карамазова. Незважаючи на такий відчужений настрій в аніме присутня надія прорватись через буденність, вийти за межі власних стереотипів і комплексів. Персонажі Хідеакі Анно роздвоєні, навіть шизофренічні постаті, трагедія їхнього існування полягає у волі до цілісності як збереженої індивідуальності в пост апокаліптичному світі.Аніме Євангеліон є оманливе за своєю формою. Пісня, яка лунає перед початком доволі жвава, енергетична і швидка, з назвою «Жорстокий ангел. З титрами лунає славнозвісна «Fly me to the moon». На мій погляд, кращим музичним супроводом були б такі пісні: «Труби Гавриил» групи Наутілу Помпіліус, «Бог устал нас любить» гурту Сплин, «BohemianRhapsody» Queen. В серіалі лунає музика Людвіха ван Бетховена «Ода радості». Ці всі композиції найкраще характеризують трагічне життя героїв наповнене смертю і стражданнями з самого дитинства, разом з ними приходять самотність, відчай, туга. Тому в аніме є і естетичний, і етичний, і метафізичний елементи, які утворюють неповторний світ Євангеліона.
Є такі люди, які не сприймають аніме як жанра, вважають його примітивним, чи направленим на дітей. Як я вже казав,це зовсім не так. В Євангеліоні згадується кабалістична символіка, кумранські рукописи мертвого моря, також християнські елементи, наприклад саме слово Євангеліон відсилає до євангелія, що в перекладі з грецької означає блага звістка. Веселого в серіалі мало, воно скоріше характеризується висловом Еклезіаста:
«Хто примножує знання, той примножує печаль».
Серед ключових слів які присутні в аніме такі: воля до життя, воля до смерті, «я», «інші», свідомість, самотність, єдність, Абсолютне, смисл життя, відповідальність, страх, тривога, відчай та ін..
Багато з критиків бачать психоаналітичні елементи в сералі, мене цікавлять його філософські компоненти. З самого початку темою розмови героїв є любов і самотність в притчі Артура Шопенгауера про дикобразів.
Люди звикли порівнювати твори мистецтва один з одним. З чим мені порівняти Євангеліона? Це унікальне творіння, по глибині смислового навантаження воно схоже з такими шедеврам: «Матриця» колишніх братів Вачовскі, «Небо над Берліном» німецького режисера Віма Вендерса, «Соляріс» Андрія Тарковського, «Чоловіче-жіноче» Жан-Люка Годара, «Сьома печать» Інгмар Бергмана, «Дерево життя» Теренса Маліка. Простим аніме може тільки здатись після перегляду декількох серій, далі розумієш, що гігантські роботи, ангели – це верхівка айсберга. Я можу порівняти Євангеліона з серйозною книгою у яскравій обкладинці. Мені можуть дорікнути, що автор вигадує, не можу бути смислу в фільмі про роботів, підлітків, гігантських монстрів. Ви захочете запитаєте, який дурак буде рівняти шедеври кіномистецтва і аніме? Я відповім так, не має різниці, в якому жанрі оформлені ідеї, якщо вони створені з душею. Для Хідеакі Анно, його творіння стало катарсисом, виходом з депресії, перемогою над відчаєм і бажанням самогубства. На мій погляд, серіал «Євангеліон» і його повнометражне альтернативне продовження «Кінець Євангеліона» варто внести в списки фільмів, які варто переглянути перш ніж померти. Хоча і сподобаються вони більше людям гуманітарного профілю, або людям вдумливим, не сподобаються релігійним фанатикам чи поверхневим громадянам.
Не будучи голослівним, дам вам шанс оцінити різноманітність проблем Євангеліона цитатами(джерело вікіпедія) із нього:
«Тот, кто действительно ненавидит себя, не может любить, он не может довериться другому человеку».
«Твой разум смешивает истину с твоим восприятием реальности, так рождается твое мнение».
«Твое сознание выделяет из реальности только то, что плохо и ненавистно, только сознание отделяет правду от реальности, твое видение реальности изменяет твое понимание ее природы».
«Понимая различия между собой и окружающими, ты укрепляешь понимание себя».
Я порівнював Євангеліона з екзистенціальною філософією, але в ньому можна знайти близькість з неофрейдизмом Віктора Франкла, тобто з його ідеєю логотерапії: в будь-якій життєвій ситуації знаходити смисл існування, поєднанні свободи і відповідальності. Також роздуми героїв перекликаються з концепціями Еріха Фромма щодо любові до ближнього, володінні об’єктами та реалізації своїх здібностей і талантів.
Ретельно досліджуючи, ми можемо побачити схожість проблем із ідеєю «Абсолютного Я» Йоганна Фіхте, з концептами для-себе-буття і буття для іншого Георга Гегеля, на ідею суспільного буття, яке визначає свідомість людей Карла Маркса, «комунікацією» Карла Ясперса, діалогізації життя в Мартіна Бубера, «часовість», «бутті до смерті», «закинутості в наше буття» по Мартіну Хайдеггеру, із Angst метафізичного Жаху Серена К’єркегора, з епохе, як відстороненням відчуттів при дослідженні свідомості за феноменологією Едмунда Гуссерля, з вольою до життя Артура Шопенгауера, з ідеєю людини як творця цінностей як в Жан-Поля Сартра і етики Макса Шелера, перспективізм( різні бачення однієї реальності) Ортега-і-Гасета, панентеїзм(світ в Богові) Семена Франка, світ як «текст» в постмодернізмі Жака Дерріди, з «життєвим поривом» Анрі Бергсона, також виділимо «комунікативну дію у відношенні до панування Юргена Габермаса. Звичайно майже всі навіть псевдофілософські фільми згадують «печеру Платона» і «Надлюдину» Фрідріха Ніцше.
Творець аніме перебуває під впливом західної культури, але і його рідна японська релігійно-філософська традиція є важливою в Євангеліоні. На поверхні релігія синтоїзму виражена через камі( божества неба і землі), в сходженні богів на людську землю, що в міфах інколи супроводжувалося катастрофами. Далі ви побачите філософію буддизма, тільки без звичних термінів сансари, нірвани, перевтілення душі. Герої аніме постійно ведуть внутрішні монологи, заглиблюючись в себе при самих екстремальних подіях, схожих на «граничні ситуації» Карла Ясперса. Така східна феноменологія відбувається на межі життя і смерті, є за своєю сутністю практичним переживанням, ніж теоретичним методом пізнання. Ви можете побачити тут «феноменологічну редукцію» не за Гуссерлем, а за Максом Шелером при емоційних актах свідомості. Разом з тим і серіал, і його повнометражне альтернативне продовження веде нас до «чотитрьох благородних істин» буддизму. Нагадаємо їх:
Світ наповнений стражданнями.
Існує причина страждань – це бажання, воно веде до прив’язаностей.( трактувати варто як паразитичний садомазохізм, а не як любов до ближнього)
Звільнитися від страждань можемо, коли відкинемо бажання( мається на увазі егоцентричні захоплення, без цінності іншої людини).
Існує шлях для звільнення – це восьмиступеневий шлях, який веде до Нірвани(ще одне поняття, яке помилково європейці трактують як небуття чи забуття, краще порівняти його з Царством Божим, або станом зміненої свідомості, духовної радості тощо).
Євангеліон не говорить про шлях, не має там і традиційної медитації, такої як дзенський дзадзен. Герої проживають життя без гуру чи духовного наставника, без комфортного прийому у психолога. Що ріднить з буддійськими практиками, це удар палкою, біль пробуджує свідомість і мотивує до мислення та діяльності. Ви скажете, що автор пропонує, бити кожного бейсбольною битою по голові? Ні, палка це тільки образ. Персонажі зустрічаються з болісними фізичними, психологічними, духовними ситуаціями, така взаємодія розвиває їх як особистостей. Євангеліон наповнений фізичним і духовним сироцтвом людей, прагненні до близькості і розуміння. Для філософії даосизма і буддизма характерно, що кожна життєва подія може навчити людину. Тільки «гранична ситуація» веде до самопізнання та пізнання «іншого». Це корисна порада будь-якій людині, все в вашому житті може стати вашим Вчителем.
Виділю проблему комерціалізації мистецтва, в 2000-ні роки відбулася спроба оновити серіал в трьох повнометражних аніме. Не рекомендую їх переглядати тому, що це лише копія з кращою графікою оригінального серіала «Євангеліон» і його повнометражного альтернативного продовження. Не буду обманювати, ці анімаційні шедеври не принесуть вам задоволення, розваги чи вбиття часу, вони для того, щоб будити свідомість, приводити до роздумів та нових ідей. Катарсису навряд чи ви дочекаєтесь. Яка ж заміна духовному очищенню? Радість, що ви живете, творите, любите в часи, поки ми розумні істоти не зазнали Апокаліпсису.