пʼятниця, 25 вересня 2020 р.

Миколай Карпіцький. Підстави міжрелігійного діалогу

У квітні 2014 року виповнилося три роки з початку роботи «Міжрелігійного діалогу» наукової та релігійної громадськості в сибірському місті Томську. В діалозі беруть участь представники більшості конфесій і вишів міста. Трирічний досвід роботи дозволяє зробити низку висновків.

Оскільки кожна релігійна традиція самодостатня, багато хто не розуміє, навіщо вести міжрелігійний діалог, якщо у людей принципово різні позиції й ніхто не відмовиться від своїх поглядів. Інша справа — внутрішньорелігійний діалог між одновірцями або близькими конфесіями, коли є загальні підстави у віровченні та духовній практиці, які дозволяють мати загальні критерії для оцінки доказів, що робить дискусію осмисленою. У міжрелігійному діалозі відсутня така загальна підстава, як і загальне релігійне завдання, тому його учасники лише знайомлять зі своєю позицією, намагаючись досягти взаєморозуміння, однак, як правило, не ставлять за мету переконати співрозмовника. Такий діалог проходить більш спокійно у порівнянні з гарячими внутрішньорелігійними суперечками, де кожен сподівається довести свою правоту на основі загального розуміння. Як показала практика, немає чіткої межі між внутрішньорелігійним та міжрелігійним діалогом — все залежить від особистої позиції їх учасників. За наявності бажання зрозуміти співрозмовника міжрелігійний діалог легко перетікав у внутрішній релігійний. Це означає, що діалог важливий для людини лише тоді, коли ведеться не з формальних основ вчення, а з позиції особистого релігійного досвіду.

Далеко не всі відчувають потребу в міжрелігійному спілкуванні, хтось побоюється образити, висловлюючи думку про чужу позицію, хтось просто не бачить сенсу висловлювати свою позицію. Тому спочатку звучали побажання зосередитися лише на зовнішніх формах співпраці, не пов'язаних з питаннями внутрішнього духовного життя і віровчення. І це співробітництво виявилося дуже ефективним у соціальному служінні, організації культурно-масових заходів, правозахисної та просвітницької діяльності. Зокрема, вдалося зняти напруженість між конфесіями в період суду в Томську про визнання книги «Бгаґавадґіта як вона є» екстремістською. Православні та представники інших конфесій виступили на захист священної для вайшнавів книги, а робоча група «Міжрелігійного діалогу» проводила інформаційно-роз'яснювальну роботу. В організації просвітницьких екскурсій в храми томських конфесій взяли найактивнішу участь атеїсти. Студенти історичного факультету Томського держуніверситету в рамках студентського дискусійного клубу стали проводити регулярні зустрічі з учасниками «Міжрелігійного діалогу» та викладачами університетів. У щорічному фестивалі «не світської» музики брали участь поряд з релігійними організаціями різні національно-культурні центри Томська, а у весняному суботнику з озеленення міста — активісти різних громадських об'єднань. Уся ця діяльність розкриває зовнішній сенс міжрелігійного діалогу, сприяючи взаєморозумінню між людьми з різним світоглядом і подоланню ксенофобії, викликаної забобонами щодо конфесій.

Мірою досягнення взаєморозуміння ставав зрозумілим і внутрішній релігійний сенс міжрелігійного діалогу, тобто такий зміст, який має принципове значення для особистої релігійної позиції людини. Внутрішній релігійний сенс не зрозумілий, якщо ми розуміємо особистість статично, у тому її моменті життя, в якому вона самовизначилася у своєму релігійному виборі, абстрагуючись при цьому від усього її попереднього життєвого досвіду. На противагу цьому динамічне розуміння особистості розкриває її в розвитку, ступенями якого можуть бути різні форми світобачення. У динамічному розумінні навіть атеїстична позиція людини має релігійний сенс як важливий етап розвитку особистості, на якому переоцінюється інфантильні релігійні уявлення, які стихійно виникали в дитинстві. Позиції, які сприймаються як антагоністичні згідно зі статичним розумінням особистості, виявляються вираженням закономірних етапів самосвідомості особистості за її динамічного розуміння, тому міжрелігійний діалог дозволяє зрозуміти духовний досвід різних людей на різних етапах життя.

Зовнішнє релігійне завдання міжрелігійного діалогу дозволяє налагодити співпрацю і подолати забобони щодо конфесій. Внутрішнє релігійне завдання міжрелігійного діалогу полягає в розумінні динаміки духовного досвіду, в тому числі досвіду, зафіксованого в традиціях інших конфесій (навіть в атеїстичних позиціях), бо все це має принципово важливе значення для розуміння духовно-релігійного розвитку особистості. При цьому в рамках міжрелігійного діалогу поблажлива позиція до його інших учасників є контрпродуктивною, коли чужі релігійні позиції розглядаються виключно як підготовчий ступінь розуміння власної. Духовний розвиток не лінійний, а багатовимірний, і можна по-різному з різних підстав оцінювати стадії розвитку релігійної свідомості. Міжрелігійний діалог дозволяє зрозуміти не тільки позицію іншої людини, але і побачити власну позицію в найширшому контексті різних можливих шляхів розвитку особистості. Це робить власну позицію більш глибоко осмисленою, що відповідає внутрішнім переконанням, надаючи їй незалежний характер від випадкових емпіричних або психологічних обставин.

Важливість міжрелігійного діалогу для особистості спонукає не просто знайомити з власними поглядами, але і не бояться аналізувати й критикувати чужу позицію або чужий духовний досвід. Однак ця критика має іншу форму, ніж у внутрішньорелігійному діалозі. Оскільки міжрелігійний діалог стосується надчуттєвого і не передбачає спільних релігійних передумов, з яких можна було б логічно обґрунтувати ті чи інші докази, то в ньому неможливо однозначно встановити правоту методами розуму. Ще І. Кант обґрунтував, що розум не може однозначно судити про надчуттєвий досвід. Отже, розуміння чужого релігійного досвіду неминуче буде розкриватися антиномічно, тобто здаватися суперечливим. Однак з позиції людини, що володіє даним релігійним досвідом, ці суперечності долаються на рівні розуму і віри. Тому необхідно з розумінням ставитися до чужих поглядів навіть тоді, коли вони здаються суперечливими.

Релігійне одкровення як надчуттєвий досвід передбачає нескінченну кількість можливих інтерпретацій. У певній релігійній традиції реалізується саме така інтерпретація, яка відповідає її релігійній задачі. Оскільки в різних релігійних традиціях визначаються різні завдання, то й інтерпретації повинні бути різними. Не має сенсу критикувати те чи інше релігійне уявлення з позиції іншого релігійного подання, визначеного іншою релігійною традицією. Однак має сенс виявляти антропологічне значення цього подання для розвитку духовного досвіду людини. Тому критика релігійних уявлень у міжрелігійному діалозі можлива не з теологічної, а з універсалістської антропологічної позиції. Більш того, вона необхідна для найглибшого розуміння власної позиції кожного з учасників діалогу.