Капранов С. В. Сінто у соціокультурних трансформаціях ХІХ–ХХ ст. К.: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського, 2014. 144 с.
ISBN 978-966-02-7483-9
Монографію присвячено місцю сінто у соціокультурних трансформаціях, що відбулися в Японії протягом ХІХ–ХХ ст., а також змінам, яких зазнав сінто в їхньому результаті. Розглянуто головні ідейні інновації, що мали місце в сінтоській думці у першій половині ХІХ ст., а також трансформації, які відбулися у ІІ половині ХІХ ст. після Революції / Реставрації Мейдзі. Показана роль у цих процесах ідей кокуґаку, школи Міто, а також запозичених із Заходу понять “релігія” та “свобода віровизнання”. Особливу увагу присвячено школі Хірати Ацутане, яка справила визначальний вплив на ідеологію Мейдзі на її початковому етапі. Окремо проаналізовано важливий документ – Імператорський рескрипт про виховання 1890 р., на основі порівняння його з більш ранніми едиктами китайських імператорів виявлено традиційні та новаторські елементи цього тексту. Розглянуто зміни, які відбулися в сінто у середині ХХ ст. після поразки Японії у другій світовій війні та сучасну структуру основної інституції цієї релігії – Асоціації сінтоських святилищ. До монографії включено переклад Імператорського рескрипту про виховання.
Зміст
Передмова
Вступ
Розділ І. Ідейні зрушення 1801–1868 рр.
1.1. Хірата Ацутане і його школа
1.2. “Стародавнє сінто” і нові пророки
1.3. Школа Міто
Розділ ІІ. Сінто і реформи доби Мейдзі
2.1. Мейдзі Ісін
2.2. “Єдність ритуалу та управління”
2.3. Відокремлення сінто від буддизму
2.4. “Велике вчення”: остання спроба відновити єдність
2.5. Поява “релігії”
2.6. Сінто і Конституція
2.7. Імператорський рескрипт про виховання
2.8. Нова структура духовної культури
Розділ ІІІ. Сінто після ІІ світової війни
3.1. Від “державного сінто” до сінто святилищ: період окупації (1945–1951)
3.2. Сінто святилищ у післяокупаційний період (1952–1960)
3.3. Дзіндзя хонцьо як релігійна інституція та її місце в сучасному сінто
Висновки