Спочатку мене вразила жахлива жорстокість ХАМАС, потім агресія простих жителів у мусульманських країнах, які звинувачували Ізраїль у злочинах, що скоював ХАМАС. Учора став свідком дискусії сучасного богослова Пінхаса Полонського з мусульманами. З'явився привід висловитися.
Суть доповіді Пінхаса Полонського коротко:
Юдаїзм, християнство та іслам являють собою єдиний монотеїстичний комплекс людства. Юдаїзм розкриває божественне Одкровення як у внутрішньому особистісному вимірі, так і в соціальному, але не має засобів, щоб передати це Одкровення всьому людству. Це завдання виконує християнство й іслам. Отже, християнство розкриває Одкровення в особистісному вимірі, а іслам – у соціальному, тому всі три релігії доповнюють одна одну і мають вчитися одна в одної. Однак релігійний конфлікт перешкоджає цьому.
Конфлікт юдаїзму з християнством уже подолано. Він був спричинений християнською концепцією "заміщення", згідно з якою Угода з Христом заміщає Угоду з Авраамом, і тому потрібно всіляко спонукати юдеїв хреститися. Однак зараз християнство виходить із концепції "доповнення", згідно з якою Новий Заповіт із Христом не скасовує Старий Заповіт євреїв із Богом через Авраама, тож конфлікту більше немає, і юдео-християнський діалог успішно розвивається. З ісламом усе навпаки, спочатку конфлікту не було, а зараз виник у зв'язку з неприйняттям єврейської держави у Святій Землі. Коли його буде подолано, відкриються перспективи юдео-мусульманського діалогу і можливість вчитися одне в одного.
Звісно, що розмова зайшла і про напад ХАМАС на Ізраїль. Тактика тотального винищення, і дітей, і людей похилого віку, вразила ізраїльське суспільство. На цій підставі Пінхас прирівняв ХАМАС до гітлерівських нацистів, однак головну проблему він вбачає в тому, що ХАМАС підтримують багато мільйонів мусульман.
Пінхасу опонували мусульмани, дуже емоційно докоряючи, що він не розуміє універсалістський і толерантний характер ісламу, абсолютизує державницьку його орієнтацію. Також вони обурилися твердженням, що мусульмани здебільшого підтримують агресію проти Ізраїлю, хоча слова засудження агресії так і не встигли висловити. У полеміці було використано софістичний прийом, що ґрунтується на змішуванні різних дискурсів. Наприклад, на пояснення релігійних передумов ворожнечі, заперечують посиланням на політичні обставини, а щойно доповідач намагається заперечити в політичному ключі, переходять до моральних оцінок ситуації. Раціонально вести таку дискусію неможливо.
Розмежування дискурсів – умова діалогу і раціонального мислення. З історичної позиції ми можемо давати одну оцінку ситуації, з моральної – іншу, а з правової – третю, але якщо один засновок умовиводу сформульовано з позиції політичної доцільності, другий – з правової, а висновок зроблено в моральному ключі, то в такий спосіб ми можемо обґрунтувати будь-який абсурд. Зокрема, у нас можуть бути різні політичні та релігійні переконання, різні погляди на історію, але незалежно від цього в нас має бути спільне апріорне розуміння, що злочини ХАМАС – це зло. Однак якщо ми цю апріорну моральну оцінку розуміємо залежно від наших політичних уподобань, то тим самим переходимо на позицію морального релятивізму, з якої можна виправдати будь-які злодіяння. Тому питання про військову операцію проти ХАМАС не можна пов'язувати з питанням про палестинську автономію. Спочатку потрібно розв’язувати одне, а потім інше, і якби інші мусульманські країни стояли не на позиції морального релятивізму, а на справді релігійному розумінні добра і зла, вони б підтримали військову операцію Ізраїлю проти ХАМАС, навіть якщо вони зі своєї релігійної позиції не визнають Ізраїль.
У дискусії я звернув увагу Пінхаса на те, що нинішнє протистояння ізраїльтян і арабів уже не можна пояснити тільки релігійним конфліктом. По суті ХАМАС – це антиісламська течія. Під час Мухаммеда чи Саладіна їх знищили б усіх без вагань. Натомість зараз мільйони мусульман виходять на демонстрації підтримки антиісламської секти. Ба більше, ХАМАС підтримують не тільки мусульмани, а й мільйони жителів європейських країн, які вважають себе освіченими. Формується єдиний фронт проти сучасної цивілізації, який об'єднує і комуністичних диктаторів, і ісламських екстремістів, і російських некроімперіалістів, і всілякі популістські течії на Заході: від крайніх лівих і до крайніх правих. Усіх їх об'єднує ненависть до сучасного способу життя.
Ми сповзаємо в Третю світову війну. Після нападу Росії на Україну розсипався фундамент стабільності світу, а після нападу ХАМАС на Ізраїль почалося злиття локальних воєн в одну глобальну війну. Про цю небезпеку попереджав ще Карл Густав Юнг. Коли втрачають силу традиційні символи й ритуали, на яких тримався звичний уклад життя, маса людей не встигає адаптуватися до нового суспільства. У ці періоди виникає пандемія страху й ненависті, світ сприймається вороже як щось зле за своєю сутністю. Зараз ми переходимо до інформаційного суспільства, переживаючи наймасштабнішу за всю історію трансформацію.
Раніше конфлікт між арабами та ізраїльтянами мав локальний характер, і був пов'язаний з конкретним релігійним і політичним питанням. Нині ж він став частиною глобального конфлікту, пов'язаного із запереченням сучасної цивілізації загалом. Тому тепер недостатньо подолати розбіжності між юдаїзмом та ісламом, між ізраїльтянами та палестинцями. Нам необхідний міжрелігійний діалог, щоб знайти апріорні для будь-якої релігії принципи розрізнення добра і зла. Це дасть змогу не допустити перемоги тих демонічних сил, які вже зараз проникають у масову релігійну свідомість. Бо якщо вони переможуть, то не буде жодної цивілізації, ні в сучасному розумінні, ні в традиційному ісламському.
25.10.2023